Про сільську раду

unnamed

На даний час першу письмову згадку про село Топорів віднайдено під датою 1603 року, хоча із впевненістю можна сказати, що село народилося набагато скоріше. На початку сімнадцятого століття Топорів отримав міські права, самоврядування ,цебто магдебурзьке право , дозвіл на спорудження ратуші, привілеї на проведення двох щорічних ярмарків та двох щотижневих торгів. Село Топорів розташоване на південний схід від міста Львова та за 20 кілометрів від міста Буська на річці Пусті, притоці річки Стир.

Понад 400 років тому на місці населеного пункту росли непроходимі ліси. Під час набігів татар селяни з різних куточків втікали в ті ліси, де згодом почали його вирубувати і на вільних від боліт горбках стали будувати невеличке село, яке і назвали Топорів, тобто від назви інструменту, яким вони орудували. Центр села назвали містом , яке обвели височезним валом, а навколо нього розмістилася чисельна кількість хуторів, які діставали назви від більшої кількості прізвищ людей, що населяли даний хутір. На сьогоднішній день село Топорів налічує 39 хуторів і сам центр, який старші люди ще по звичці називають містом.

 
В період визвольної війни у 1649 році Топорів знаходився у центрі історичних подій. Саме тут після завершення Зборівської битви був підписаний відомий договір, який дістав назву Зборівський. У честь Богдана Хмельницького був названий вал, який оточував містечко у східній його частині. Частина цього валу збереглася до сьогоднішнього дня. Також побудовано пам’ятник Богдану Хмельницькому, який прикрашає центр села.

 
На території села у 1676 році була збудована дерев’яна церква, яка у 1947 році згоріла. Залишилася лише дзвіниця, яка на сьогоднішній день являється архітектурною пам’яткою того часу. Зараз на місці старої церкви збудовано нову. А також архітектурною пам’яткою ХІХ ст.. є костел, який збудований у стилі Ренесансу(зараз це церква св. Покрови ).
В архівних документах згадується про велику пожежу, яка сталася у містечку Топорові у 1868 році, під час якої згоріла велика частина містечка, в тому числі і школа. У 1870 році у Топорові проживало 3103 жителі. Гміна користувалася великими правами і мала свій бюджет. Панські двори виділяли частину своїх прибутків на розвиток містечка, на оплату праці вчителів.

 
На той час у Топорові існували самостійна приватна крамниця та самостійна каса взаємопомочі, був створений хор та аматорський гурток.

 
У 1910 році у Топорові існували польська каса, польська читальня «школи людової», чотирикласна школа з польською мовою викладання, однокласна школа на присілку з польською мовою викладання і урядовою мовою була польська мова.

 
У роки першої світової війни у Топорові згоріло 270 будинків. А в роки громадянської війни територія села була загарбана панською Польщею. Літом 1920 року через село пройшов загін першої кінної Армії. У 1921 році наше село знову потрапило під колоніальний гніт польських панів.

 
У 1928 році у Топорові налічувалось 4000 жителів, з яких 2800 чол. – це українці. Була створена сільськогосподарська споживча кооператива та каса «взаємної помочі». У 1932 році було створено товариство «Сокіл».
Злиденним було життя селян за панської Польщі. Основним заняттям селян було сільське господарство. Врожайність була низькою, тобто не перевищувала 5-7 центнерів з гектара. Всі орні роботи проводилися вручну. Нестача землі та погана врожайність примушували селян купувати землю більш родючу в сусідніх селах Стовпині та Чанижі, а також в с. Уліянка.

 
У 1940 році в с. Топорові існували амбулаторія та акушерський пункт, який містив 3 ліжка. У роки другої світової війни село знову було частково зруйноване. Німці винищували єврейське населення, спалювали їхні будинки і з того часу єврейського населення в нашому селі немає. Багато молоді німці вивезли у Німеччину на різні роботи.
У 1949 році в Топорові було створено сільськогосподарський артіль, до якої примусово увійшло 420 господарств. Село у той час не було електрифікованим і не було транспортного зв’язку з районом.

 
У 1964 році населення в Топорові налічувалось 2249 жителів – 558 дворів. В селі працювала лікарня, яка містила 25 ліжок. Було 2 лікарі з вищою освітою і 10 – з середньою. В цьому ж році побудували в селі радіовузол; було електрифіковано повністю село; насаджено парк; побудовано аптеку; введено в дію млин, пилораму; відкрито магазини: продовольчий, сільмаг, госпмаг, комісійний , магазин готового одягу, їдальню. Ріст населення поступово спадав.
Багато людей загинуло від рук окупантів. На пам’ять про воїнів УПА біля церкви св. Юра висипана могила і поставлена меморіальна дошка з прізвищами односельчан.

 
У 1996 році розпочалася нова доба, у житті жителів древнього села Топорів. 13 жовтня на хуторі Кметі було урочисто відкрито пам’ятник воїнам УПА, які загинули у нерівному бою з чекістами. Двоє селян а саме: Ясінський Володимир і Пацалон Петро, відчувши подих волі і свободи, залишили місцеве сільськогосподарське підприємство, яке ледь животіло, і створили фермерські господарства, їх починанню послідували і інші, відкривши власні підприємства такі як: млин (Лавний Йосиф О.), яким надавав послуги населенню; мебельний цех (Мельник Богдан М.). Виготовлені меблі мали попит не тільки в місцевого населення, а й далеко за межами області, і тому в 2005 році відкрився ще один мебельний цех (Дібровський В. С.). Також на території села функціонує ремонтна майстерня, металообробний цех, деревообробний цех. В Топорові є досить розвинута торгівля. На її території здійснюють торгівельну діяльність 8 підприємців.

 
В 2005 році було виготовлено проектну документацію на газифікацію села, а 28 вересня 2006 року розпочалися роботи по будівництві підводящого газопроводу. Цей газопровід, протяжність якого становить 22 кілометри, було збудовано за державні кошти та в рекордно стислі строки, до 28 вересня цього року він вже був зданий в експлуатацію. Проектна протяжність цих газопроводів становить понад 30 кілометрів, а кошторисна вартість котрих складає понад 4 млн. грн.. Завершена газифікація населених пунктів сільської ради. Населення Топорівської сільської ради налічує 2019 чоловік. За останні роки демографічна ситуація на території сільської ради значно покращилася. Якщо декілька років тому смертність перевищувала народжуваність в три рази, то в 2007 році показники по народжуваності «догнали» смертність і на майбутнє намічається тенденція на зростання народжуваності.А це породжує нові проблеми для органів місцевого самоврядування бо є потреба в дошкільному закладі.

 
В 2006 році відома фірма «Барком» закупила будівлі бувшої птахофабрики які були в досить жалюгідному стані. На даний час там ведуться активно роботи по реконструкції цих будівель, і тим самим створюються нові робочі місця в яких
населення має потребу. В майбутньому ця фірма планує вирощувати свиней і взяти в оренду земельні паї в населення для вирощування сільськогосподарських культур.

 
Топорів є соціально-культурним центром. В селі знаходиться середня загальноосвітня школа, яку було збудовано в 1977 році. В 2006 році було проведено капітальний ремонт даху, в 2007 року проведені роботи по заміні вікон школи, у 2008 році побудовано нову газову котельню. Школа має свою бібліотеку та їдальню. На території Топорівської сільської ради є 2 будинки культури (НД с. Топорів ,НД с. Гута), 2 сільські бібліотеки , амбулаторія, 2 фельдшерсько-акушерських пункти (ФАП с. Гута і ФАП с. Топорів) , аптека.

 
В центрі села розташований парк, площею 0,75 га, який був посаджений в 60-х роках, а в 2006 році рішенням сесії № 24 від 12 квітня 2006 року було виділено земельну ділянку площею 0,14 га під ще один парк. В 2007 році було проведено ремонт внутрішніх доріг протяжністю 5 кілометрів, вартість якого становить 16,6 тис. грн. Роботи проводились за кошти сільського бюджету. У 2010 році було проведено ремонт вулиці Бойки в с.Гута за рахунок коштів обласного бюджету (140 тис.грн.) та співфінансування з місцевого бюджету (6,6 тис.грн).

 
Усе населення Топорівської сільської ради під керівництвом місцевого самоврядування та активної підтримки меценатів, піклуються про благоустрій та благополуччя, древнього і в той же час омолоділого села.